Попит (в економіці) – це залежність між ціною і кількістю товару, яку покупці можуть і бажають придбати за строго визначеною ціною, у певний проміжок часу. Повним попитом на товар є сукупність попитів на цей товар за різними цінами.
Слід розрізняти поняття величина попиту і попит.
Величина попиту (обсяг попиту) являє собою кількість товару, що готовий придбати покупець за конкретною ціною в даний період часу.
Кейнс розкритикував закон Сея, згідно з яким пропозиція породжує відповідний попит, тобто будь-яке збільшення продукції автоматично породжує збільшення витрат і доходів. Неспроможність цього закону в роки "Великої депресії" стала очевидною. На противагу Сею й неокласикам, які вважали, що проблема попиту (тобто реалізація суспільного продукту) вирішується сама собою, Кейнс поставив її у центр своїх досліджень, зробив вихідним пунктом свого макроекономічного аналізу.
Кейнс вважав, що в умовах кризи необхідно запропонувати й здійснити заходи щодо активізації й стимулювання сукупного попиту (тобто загальної купівельної спроможності). Це повинно позитивно впливати на розширення виробництва й пропозицію товарів, а отже, зменшувати безробіття. Тому вона й називається теорією ефективного попиту. Ефективний попит становить сукупний платоспроможний попит, що визначає обсяг зайнятості.
Головними складовими ефективного попиту є дві частини - споживання й інвестиції (капіталовкладення). Тільки в тому випадку, вважав Кейнс, коли ці складові, перебувають у певному співвідношенні, може настати стан повної зайнятості. Приріст особистого споживання, а отже, ріст ефективного попиту стійко залежить від приросту доходу. Залежність тут пряма: чим вище дохід, тим вище й рівень особистого споживання. Однак особисте споживання зростає меншою мірою, ніж зростає дохід. Якщо, наприклад, дохід збільшився зі 100 до 200 одиниць, а витрати тільки до 160 одиниць (60 : 100 = 0,6), то це означає, що з кожної додаткової одиниці доходу витрачається 0,6 одиниці на особисте споживання. А заощадження, навпаки, дорівнюють 0,4 (1 - 0,6 = 0,4). Споживання й заощадження подібне двом дзеркалам. Збільшення доходу на 100 грошових одиниць призведе до збільшення споживаним на 60 грошових одиниць і заощаджень на 40 грошових одиниць. Кейнс уводить до наукового обігу відповідні величини: граничну схильність до споживання (ГСС) й граничну схильність до нагромадження (ГСН). На його думку, у такій ситуації ми спостерігаємо прояв "психологічного закону", згідно з яким із збільшенням доходу схильність до споживання падає, а схильність до заощадження зростає. Саме собою це не є небезпечно, якщо заощаджені гроші не лежать без руху, а поглинаються зростаючим попитом на інвестиції (тобто капіталовкладення надходять до економіки). Розмір інвестицій Кейнс вважав головним фактором ефективного попиту, тому що зростання інвестицій сприяє збільшенню національного доходу й залученню до виробництва додаткових працівників, тобто сприяє ліквідації безробіття.
Звідси широко відомою є формула:
I (інвестиції) = Б (заощадження), інвестиції повинні дорівнювати заощадженням.
Забезпечити таку рівність можна тільки за умови низької норми відсотка. І чим вона нижче, тим більш жвавим є інвестиційний процес, і навпаки. Причина проста - низький відсоток означає, що кредити дешеві й підприємцям є сенс брати більше кредитів, а значить більше вкладати в розвиток виробництва. Кейнс, таким чином, вважав, що відсоток сам визначає величину інвестицій, а не є рівноважною ціною на графіку заощаджень й інвестицій, як вважали неокласики.
Комментариев нет:
Отправить комментарий